Україна — наш рідний край /Степан Рудницький/ (2025)

Коли береш до рук цю книгу, відчуваєш, що Україна існувала не лише на карті, а в серцях тих, хто мріяв про її свободу. На сторінках оживають ріки, що мандрують від Карпат до Чорного моря, міста, які зберігають голоси поколінь, і нескінченні українські степи. Саме так звучить книга Степана Рудницького «Україна – наш рідний край».

Це не просто перевидання праці 1917 року. Це подорож у часі, де ви йдете поруч з автором – першим українським географом, що описав рідну землю для своїх сучасників. Він ніби показує пальцем на мапі: ось Карпати, ось Дніпро, ось наші землі, які мають бути пізнані і збережені.

Рудницький писав у часи, коли Україна ще боролася за право називатися державою. Його рядки – це любов до кожного шматка рідної землі. Він пояснює, що знати Україну – значить любити її, бачити її простори – значить вірити у її майбутнє.

Сьогодні ця книга повертається як нагадування, що ми не вперше захищаємо свою землю, не вперше відчуваємо її велич і крихкість. Читаючи, ви ніби вирушаєте у мандрівку з людиною, яка понад століття тому вже бачила Україну цілісною та незалежною.

Чому варто мати цю книгу у своїй бібліотеці:

• це перевидання унікальної праці українського географа;
• джерело натхнення для всіх, хто цікавиться історією та культурою;
• це книга, яка повертає відчуття справжньої України – з її ріками, містами й історіями людей.

Замовляючи цю книгу, ви отримуєте більше, ніж паперовий том. Ви відкриваєте для себе подорож, яка триває вже понад сто років і ще не завершена.

«Бо любити свою рідну землю значить не лиш любити свою рідну хату, своє рідне село чи місто, свою рідну околицю, а любити всю землю, весь простір, де люди говорять рідною мовою, ховають рідний звичай, живуть рідними споминами минувщини, леліють рідні надії на будучину!

Наш рідний край великий! Не легко одному чоловікови змірити його власними ногами та заглянути власними очима в кожен закуток, яка там сторона, як там люди живуть. А знати се доконче треба, бо любов рідного краю конче повинна основуватись на його пізнанню! Нам Українцям не треба слїпої любови для України, ось так як матїр любить свою дитину та видить в нїй все добре й гарне хоч нераз воно не так! Нам Українцям нема добра з такої слїпої любови рідного краю й народу, що любить все без розбору чи добре й гарне, чи лихе й погане, коби лиш українське. Нам Українцям треба розумно любити Україну, кріпко любити все що в нїй добре й гарне, цурати ся всего, що лихе й погане й працювати з усїх сил, щоб поганого на Українї не було.»