Сейми Литовсько-Руської держави до Люблінської унії 1569 року Миколи Максимейка — антикварне видання 1902 року

Вигляд книги зі сторони книжкового блоку та палітурки

Перед вами рідкісне антикварне видання початку ХХ століття — фундаментальна праця українського історика та правознавця Миколи Максимейка Сейми Литовсько-Руської держави до Люблінської унії 1569 року, надрукована в Харкові у 1902 році. Книга належить до найважливіших досліджень з історії державного устрою Великого князівства Литовського та становить значний інтерес для істориків, правознавців, науковців, колекціонерів стародруків і всіх, хто цікавиться історією України, Литви, Білорусі та Речі Посполитої.

Праця присвячена вивченню сеймів Литовсько-Руської держави — представницьких органів влади, які відігравали важливу роль у політичному житті Великого князівства Литовського до укладення Люблінської унії 1569 року. Автор детально аналізує походження сеймів, їхній склад, компетенції, порядок скликання, механізми ухвалення рішень та участь різних суспільних станів у державному управлінні.

Унікальне дослідження державного устрою Великого князівства Литовського

Книга Миколи Максимейка є однією з перших системних праць, присвячених історії представницьких інституцій Литовсько-Руської держави. Автор використовує широкий комплекс джерел — літописи, державні акти, привілеї, документи канцелярій та інші історичні матеріали, що дозволяють відтворити розвиток політичної системи Великого князівства Литовського у XIV–XVI століттях.

Особливу увагу приділено взаємодії великого князя, шляхти, панів-ради та місцевих політичних еліт. Дослідження демонструє, як формувалися механізми представництва та державного управління на територіях сучасної України, Литви та Білорусі задовго до появи модерних парламентських інституцій.

Люблінська унія та завершення окремого етапу історії

Важливе місце у праці займає аналіз політичних процесів, які передували Люблінській унії 1569 року. Саме ця подія завершила окремий період розвитку Литовсько-Руської держави та започаткувала новий етап існування Речі Посполитої.

Книга дозволяє зрозуміти особливості функціонування державних інституцій до об’єднання Польського королівства та Великого князівства Литовського. Для дослідників історії українських земель ця праця є надзвичайно цінною, адже значна частина території сучасної України входила до складу Литовсько-Руської держави та брала участь у її політичному житті.

Рідкісне антикварне видання 1902 року

Видання було надруковане у Харкові в друкарні Адольфа Дарре у 1902 році. Сьогодні оригінальні примірники цієї книги зустрічаються вкрай рідко та мають значну бібліографічну цінність.

Представлений примірник оформлений у якісну реставровану шкіряну палітурку з декоративним золотим тисненням. Вишукане оформлення підкреслює історичний статус книги та робить її не лише важливим науковим джерелом, а й справжньою окрасою колекції антикварних видань.

Окрему цінність примірнику надає наявність рукописного дарчого напису на титульному аркуші, що є додатковим свідченням його історії та походження.

Для кого буде цікавою ця книга

Видання зацікавить:

• колекціонерів антикварних книг;
• істориків та дослідників Великого князівства Литовського;
• фахівців з історії права та державного управління;
• науковців, які вивчають історію України, Литви та Білорусі;
• бібліофілів і власників приватних бібліотек;
• поціновувачів рідкісних історичних праць початку ХХ століття.

Історична та колекційна цінність

Сейми Литовсько-Руської держави до Люблінської унії 1569 року — це не просто історична монографія, а важливе джерело для розуміння політичної культури Східної Європи, розвитку представницьких органів влади та становлення державних інституцій на українських землях. Рідкісне видання 1902 року займає гідне місце серед найцінніших історичних праць про Велике князівство Литовське та є бажаним придбанням для серйозної історичної колекції.

ЗМІСТ

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ.
Походження литовсько-руського сейму.

§ 1. Роль населення при заміщенні княжого престолу в Литві, Жмуді та західноруських землях, стор. 1—6.
§ 2. Унії XIV і XV ст., укладені на сеймах окремих литовсько-руських князівств, стор. 6—20.
§ 3. Діяльність місцевих сеймів з питань, що стосувалися війни, стор. 20—25.
§ 4. Обласне законодавство, стор. 25—27.
§ 5. Участь населення в суді, стор. 27—33.
§ 6. Складові частини місцевих сеймів як елементи, з яких сформувався литовсько-руський сейм, стор. 34—40.
§ 7. Воєнна небезпека з боку Москви та кримських татар наприкінці XV ст. як причина виникнення литовсько-руського сейму, стор. 40—51.
§ 8. Погляд М. Любавського на походження сейму Литовського князівства та великого сейму Литовсько-Руської держави, стор. 51—71.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ.
Устрій і діяльність литовсько-руських сеймів.

§ 1. Великий князь, стор. 71—79; посадові особи держави, що брали участь у сеймах, стор. 79—89; князі, пани і шляхта, стор. 89—103; повітові сеймики, стор. 103—109; стани населення, що брали участь у сеймах, стор. 109—110; погляд М. Любавського на склад литовсько-руського сейму, стор. 110—115.

§ 2. Суд на сеймах, стор. 115—126; головний предмет діяльності сеймів, стор. 126—127; обрання великого князя, стор. 127—129; військові повинності замків, міст, міщан тощо, стор. 129—132; державні монополії та митні збори, стор. 132—136; фінансові справи, стор. 136—137; військові союзи і державні унії, стор. 138—141; сеймове законодавство, стор. 141—145; погляд М. Любавського на компетенцію сеймів, стор. 145—147.

§ 3. Необхідність, що змушувала великого князя скликати сейми, стор. 147—149; взаємовідносини між великим князем і членами сейму, стор. 149—151; сила сеймів, стор. 151.

§ 4. Скликання сеймів, стор. 152—153; місце проведення сеймових зібрань, стор. 153; строки скликання, стор. 153—154; кількісний склад сеймів, стор. 154—156; тривалість сеймових сесій, стор. 156—157; порядок обговорення справ, стор. 157—162; черговість голосування, стор. 162; способи ухвалення рішень, стор. 162—164.

Про автора

Микола Олексійович Максимейко (1860–1941)

Микола Олексійович Максимейко (1860–1941) — український історик права, правознавець, дослідник державних інституцій Великого князівства Литовського, доктор права, професор Харківського університету, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук.

Народився у селі Волошнівка на Полтавщині. Освіту здобув у Колегії Павла Галагана та на юридичному факультеті Університету Святого Володимира в Києві, який закінчив із золотою медаллю. Наукову діяльність присвятив вивченню історії держави і права України, Литовсько-Руської держави та Київської Русі.

З 1897 року працював у Харківському університеті, де викладав історію права та проводив фундаментальні дослідження з історії українських і литовсько-руських правових інституцій. Саме тут була підготовлена й захищена його магістерська дисертація Сейми Литовсько-Руської держави до Люблінської унії 1569 року, яка стала одним із перших ґрунтовних досліджень представницьких органів влади Великого князівства Литовського.

Наукові праці Максимейка охоплюють історію права Київської Русі, Литовські статути, Руську Правду, земельні відносини та політичний устрій Литовсько-Руської держави. Його дослідження вирізняються широкою джерельною базою, критичним аналізом документів і прагненням відтворити реальні механізми функціонування державної влади на українських землях у середньовічну та ранньомодерну добу.

Праці Миколи Максимейка й сьогодні залишаються важливими джерелами для істориків, правознавців та дослідників політичної історії Східної Європи. Його книга Сейми Литовсько-Руської держави до Люблінської унії 1569 року, видана в Харкові у 1902 році, належить до класичних досліджень з історії Великого князівства Литовського та є цінним антикварним виданням для наукових і приватних бібліотек.

Автограф автора

Фрагмент титульного аркуша з дарчим написом та назвою книги

Особливу цінність примірнику надає наявність дарчого напису автора на титульному аркуші:

Глибокоповажному Дмитру Івановичу Багалію від автора.

Автограф адресований видатному українському історику, академіку та професору Харківського університету Дмитру Івановичу Багалію (1857–1932). Такий провенанс істотно підвищує історичну, наукову та колекційну цінність видання, перетворюючи його з рідкісної наукової праці на унікальний пам’ятник української історичної науки початку ХХ століття.

Дмитро Іванович Багалій

Дмитро Іванович Багалій (1857–1932)

Дмитро Іванович Багалій (1857–1932) — видатний український історик, археограф, громадський діяч, академік Української академії наук, професор і ректор Харківського університету, один із найавторитетніших дослідників історії Слобідської України та української історіографії.

Народився у Києві 7 листопада 1857 року. Закінчив історико-філологічний факультет Університету Святого Володимира, де навчався під керівництвом визначного історика Володимира Антоновича. Уже в молоді роки проявив себе як талановитий дослідник історії українських земель, за що був відзначений золотою медаллю університету.

Основна частина наукової діяльності Багалія пов’язана з Харковом. Упродовж багатьох десятиліть він працював у Харківському університеті, став професором, а згодом ректором цього навчального закладу. Багалій зробив величезний внесок у розвиток історичної науки, архівної справи та краєзнавства. Він керував описом історичних архівів, проводив археологічні дослідження та створив археологічну карту Харківської губернії.

Особливе місце в його науковій спадщині займають дослідження історії Слобідської України, Харкова, української колонізації південних земель, козацької доби та розвитку української культури. Багалій є автором понад двохсот наукових праць, серед яких Історія Слобідської України, Історія міста Харкова, Нарис української історіографії та численні дослідження з історії українських земель XV–XVIII століть.

У 1918 році він став одним із перших академіків новоствореної Української академії наук, а в 1920-х роках активно працював над розвитком української історичної науки та освіти. Його діяльність сприяла утвердженню українських наукових інституцій і збереженню історичної спадщини України.

Дарчий напис Миколи Максимейка на примірнику книги Сейми Литовсько-Руської держави до Люблінської унії 1569 року свідчить про особисті наукові контакти між двома визначними українськими істориками початку ХХ століття. Такий провенанс значно підвищує історичну та колекційну цінність видання, адже книга походить з кола провідних представників української історичної науки.

PaperBook.pl — ukraiński antykwariat w Polsce

PaperBook.pl oferuje starannie wyselekcjonowany zbiór rzadkich książek antykwarycznych, starodruków oraz historycznych wydawnictw w języku ukraińskim, polskim i innych językach. W naszym katalogu znajdują się publikacje poświęcone historii Ukrainy, kozaczyźnie, Wielkiemu Księstwu Litewskiemu, kulturze ukraińskiej, prawu oraz literaturze.

Specjalizujemy się w ukraińskim antykwariacie w Polsce i oferujemy kolekcjonerskie wydania z XIX i XX wieku, książki z autografami, rzadkie prace naukowe oraz bibliograficzne rarytasy. Każdy egzemplarz jest dokładnie opisany i sfotografowany, dzięki czemu kolekcjonerzy i bibliofile otrzymują pełną informację o stanie zachowania oraz pochodzeniu książki.