Українська класика

Василь Стус не лише поет рідкісного таланту, публіцист, перекладач і літературознавець — це людина, яка уособила «голос сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності». Майже половину свого життя Василь Стус провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті. Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально. Поезії, що увійшли до цієї збірки, — найкращі зразки лірики Василя Стуса. У цих рядках громадянські мотиви та біль митця за долю України переплітаються з тонким мереживом любовної лірики і філософськими роздумами про життя й призначення людини. Вірші сповнені надії та сили волі, міцнішої за крицю. Вибране Автор: Василь Стус сторінок: 320 вага 0,292 кг

…Те, що я розповім вам, діялося давним-давно на Україні, у глухій глуші, і ще й досі по світові не рознеслося. Бабуся, що мені оповідала, упевняла, ніби у глуші є чимало чесних великих подій, все одно як пишних квіток. І оповідала бабуся, — а вона була давня сильно, прожила чимало на білому світі. «Чимало дечого побачила та чимало дечого зазнала, — оповідала вона, що нічого в світі не можна поставити врівень із цими порослими в глуші квітками. Ні з цими, що в глуші укриті, подіями. Віки йдуть, минають, — а все однаково пишні, свіжі квітки ваблять зір своєю розкішшю, а тихі, величні події любо заспокоюють і м’якшать серце людське». Про автора: Марко Вовчок — псевдонім української письменниці Марії Вілінської. Тарас Шевченко називав її своєю дочкою, Пантелеймон Куліш - мовчазним божеством, а Віктор Домонтович охрестив моцартом любовних історій. Вона була єдиною в українській літературі жінкою-письменницею наприкінці 50-х років ХІХ століття. Її повість «Маруся» отримала нагороду Французької Академії і була перекладена багатьма мовами. Майже 40 років Марко Вовчок була постійним співробітником журналу «Magasin d’Education et de Recreation», у якому друкувався Жуль Верн. сторінок: 336 вага 0,3 кг

Молодий юрист Євген Рафалович приїздить до провінційного галицького містечка. Він має великі плани та реформи, прагне змінювати старий лад і відстоювати права галицьких селян. Але все це втрачає будь-який сенс, коли він зустрічає її — дівчину з минулого життя. Реґіна — перше кохання Євгена, вони зустрілися в часи студентства. Однак тітка силоміць видала дівчину заміж за нелюда Стальського. Життя з ним понівечило Реґінину долю. Рафалович чимало знав про цього звіра, про те, як той обожнював знущання. У серці Євгена з новою силою розгоряються приспані часом почуття, він упевнений, що перехресні стежки невипадково звели їх знову… Перехресні стежки Про автора: Іван Франко — Прометей вітчизняної літератури, титан української прози, «мікроскопіст людської долі». Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів. На сьогодні він є єдиним українським поетом, якого номінували на здобуття Нобелівської премії з літератури. Франко випередив свій час на кілька поколінь, тому його романістика не втратила злободенності через століття. Сторінок: 368

Найвидатніші твори української літератури Іван Дідух не знав іншої землі, крім своєї. Тієї, в яку кидав зерно навесні, щоб восени зібрати врожай. Землі, яка всотувала його піт і сльози. Вона прийняла тіла його предків та мала стати останнім і єдиним притулком для самого Івана. Проте скрута ставить селянина перед вибором: вмерти на батьківщині з голоду й холоду чи жити — але там, у далекій заокеанській чужині. Іван знає, що цей шлях незворотний… («Камінний хрест») До видання ввійшли новели зі збірок «Синя книжечка», «Дорога», «Камінний хрест» та інші. Про автора: Василь Стефаник — самобутній письменник-новатор, «співець селянської долі», один із найвизначніших українських новелістів. Його талант високо цінували колеги, особливо Іван Франко, дружбу з яким Стефаник підтримував усе життя. Натхненна творчістю новеліста, поетеса Леся Українка зауважила: «Він малює буденне життя сірого люду, але не тільки зверхні факти цього життя, а самий зміст». Сторінок: 304

Найвидатніші твори української літератури. Михайла Старицького називали батьком українського театру, одним з корифеїв вітчизняної театральної сцени. Його знамениті рядки «Ніч яка, Господи, місячна, зоряна!» стали народним надбанням. Йому належать переклади поезій Генріха Гейне, Джорджа Байрона, Адама Міцкевича та багатьох інших світових митців. Більшість свого часу Старицький присвятив українському театру, вклавши всі сили та неабиякі кошти у його розвиток. …Cерце людське свавільне, як море, і не слуха жодних наказів, а шалено лине до того, що йому мило та любо. М. Старицький Життя — дорога, і кожен обирає, куди звертати. Хтось іде на пошук легких грошей, як пройдисвіт цилюрник Голохвостий. Він не гребує брехнею, хитрощами та маніпуляцією чужими почуттями... («За двома зайцями») Хтось зберігає в душі та серці чесність і вірність ідеалам, як Маруся з Богуслава. Навіть страх смерті не здатен зламати її волю. («Маруся Богуславка») А хтось зважується на самопожертву, як Орися. Тендітна дівчина віддає своє життя задля порятунку інших. («Облога Буші») Бо правдиво: «життя що довга нива — на ній якраз спіткати можна все». За двома зайцями. Вибране Автор: Михайло Старицький Сторінок: 320