Собор /Олесь Гончар/

…Те, що я розповім вам, діялося давним-давно на Україні, у глухій глуші, і ще й досі по світові не рознеслося. Бабуся, що мені оповідала, упевняла, ніби у глуші є чимало чесних великих подій, все одно як пишних квіток. І оповідала бабуся, — а вона була давня сильно, прожила чимало на білому світі. «Чимало дечого побачила та чимало дечого зазнала, — оповідала вона, що нічого в світі не можна поставити врівень із цими порослими в глуші квітками. Ні з цими, що в глуші укриті, подіями. Віки йдуть, минають, — а все однаково пишні, свіжі квітки ваблять зір своєю розкішшю, а тихі, величні події любо заспокоюють і м’якшать серце людське». Про автора: Марко Вовчок — псевдонім української письменниці Марії Вілінської. Тарас Шевченко називав її своєю дочкою, Пантелеймон Куліш - мовчазним божеством, а Віктор Домонтович охрестив моцартом любовних історій. Вона була єдиною в українській літературі жінкою-письменницею наприкінці 50-х років ХІХ століття. Її повість «Маруся» отримала нагороду Французької Академії і була перекладена багатьма мовами. Майже 40 років Марко Вовчок була постійним співробітником журналу «Magasin d’Education et de Recreation», у якому друкувався Жуль Верн. сторінок: 336 вага 0,3 кг

Найвидатніші твори української літератури Надмірна жага до грошей завжди обертається бідою. Про це не з чуток знає Герасим Никодимович Калитка («Сто тисяч»). Коли гроші стають важливішими за честь та затьмарюють здоровий глузд, людина здатна піти на злочин, як це зробив Терентій Пузир («Хазяїн»). Та буває так, що злочин можна назвати подвигом, і навпаки («Сава Чалий»). І тоді залишається тільки шукати правду, яку давно заступила брехня («Мартин Боруля»). Найкращі драматичні твори великого класика в одній збірці! Про автора: Іван Карпенко-Карий — псевдонім драматурга Івана Тобілевича. Режисер, актор, один з основоположників українського професійного театру. Іван Франко казав, що Тобілевич «був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література». Його драматургічна спадщина складається з 18 закінчених п’єс і трьох невеликих уривків, які залишилися в чернетках. Сторінок: 320

Смутний і невеселий сидів сотник Микита Забрьоха. Ще б пак: отримати гарбуза від дівчини, до якої так довго залицявся. Усе в ній чудове: і вродлива, і працьовита, і чесна хорунжівна Олена. От тільки сотника не любить. Та ще й має молодого гарного нареченого. Хитрий Забрьоха придумує звернутися до конотопської відьми Явдохи Зубихи. Вона має допомогти йому причарувати Олену. Втім відьми — норовливий народ: роблять не так, як їх просять, а так, як їм заманеться... Також до видання увійшли п’єси «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик», повість «Маруся». Про автора: Григорій Квітка-Основ’яненко — видатний український прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, громадський діяч, має почесне ім’я «батька української прози». Найкращі твори Квітки-Основ’яненка одними з перших знайомили європейських читачів з українською літературою. Його твори перекладено польською, болгарською, чеською та іншими мовами. Сторінок: 336