Вигадана автобіографія художника-абстракціоніста про мистецтво, війну та людську долю.
Роман у формі спогадів сімдесятиоднорічного художника Рабо Карабекяна, американського абстрактного експресіоніста вірменського походження. Живучи самотою в розкішному будинку на Лонг-Айленді, він зустрічає на березі океану невгамовну письменницю Цірцею Берман, авторку популярних романів, яка примушує його написати автобіографію.
У спогадах Карабекян пригадує батьків-вірменів, які врятувалися від геноциду початку XX ст., роки навчання живопису в Нью-Йорку, службу в армії США під час Другої світової війни, німецький полон та похмурі реалії воєнної Європи. Він розповідає про повернення з війни, нещасливе одруження, кар’єру в нью-йоркській школі абстрактного експресіонізму та таємницю, приховану в картинній коморі його будинку, — величезну картину з картопляними ямками, яка бентежить мистецтвознавців і колекціонерів усього світу.
Воннеґут майстерно переплітає жахливі сцени проти людства з комічними та гротескними епізодами, поєднуючи їх з обнадійливою вірою в торжество добра. Роман демонструє мудру іронічність автора та його глибоке співчуття до людей і всього, що їм довелося пережити.
Настасія –
«Синя Борода», можливо, мій улюблений роман Курта Воннеґута. Звісно, я ще не прочитала всі тексти класики, але вже можу скласти власний рейтинг. І «Синя Борода» впевнено обійняла перше місце. Через легкість й дотепність, тому що цю книжку не хочеться відкласти, з цим сюжетом хочеться бути ще і ще, він манить і затягує.