Іван Мазепа і Російська імперія. Тетяна Таїрова-Яковлєва

Повсякдення, дозвілля і традиції козацької еліти Гетьманщини. авторка: Тетяна Таїрова-Яковлєва кількість сторінок: 184 обкладинка тверда У виданні в захопливій і легкій для сприймання формі на основі численних джерел описано домашній побут, зовнішній вигляд, одяг козацької старшини Гетьманщини (17 – початок 18 ст.). Приділено увагу ролі жінок тієї доби, які не соромилися втручатися у серйозні політичні справи, нерідко керуючи своїми чоловіками й синами та демонструючи норовливу вдачу. Окремі розділи присвячено культурі, освіті, дозвіллю, нормам поведінки, уявленням про людські чесноти української еліти, яка хоч і запозичила багато зі Сходу, а ще більше – із Заходу, проте не йшла шляхом простого копіювання, а зберігала і примножувала власні звичаї та традиції, витворивши неповторне й колоритне суспільство.

Присяга Охотницьких полків Гетьманщини 1718 року У книзі здійснено публікацію документів, які стосуються приведення до присяги Охотницьких (найманих) полків Гетьманщини у 1718 році. В військовій системі Гетьманщини наймані полки становили регулярне військо, яке підпорядковувалось безпосередньо Гетьману і були його особистою гвардією. Публікуються реєстри (списки особового складу) трьох Компанійських полків: Карпа Часника, Василя Чуги, Андрія Ковбаси, Сердюцького полку Гаврила Бурляя, а також сотні Василя Родіоновича, яка на той час була виділена в окремий Компанійський полк, та їхніх підрозділів (Василя Йосифовича, Федора Нестеренка, Павла Неверовського), які квартирувалися окремішньо від своїх полків. У додатках вміщені відомості про службу компанійців полку Василя Чуги від 25 січня та 22 березня 1725 року.

Джерела з історії Полтавського полку, том 6 Компути та ревізії Полтавського полку Відомості полку Полтавського 1734-го року упорядник В.О. Мокляк Публікація унікального архівного перепису козаків та посполитих селян Полтавського полку за 1734-й рік з часів останніх років гетьмана Данила Апостола. Даний перепис — це своєрідні податкові списки жителів, з яких збирають гроші “на заплату полковим та сотенним чиновникам та канцелярським служителям”. Тобто це не тільки цінне родовідне джерело, а й цікаве джерело до історії місцевого полтавського самоврядування. Для істориків, краєзнавців, дослідників родоводу.