Гадяцька унія 1658 року

Гадяцька унія 1658 року

Гадяцька унія 1658 року — договір, за яким Гетьманщина мала ввійти в Річ Посполиту на рівних правах з іншими її частинами — Польщею та Великим князівством Литовським (сучасна Білорусь та Литва).

У післяпереяславських умовах кінця 1650-х рр. Порозуміння в Гадячі між Гетьманщиною та річчю Посполитою рішуче підважувало здобутки Московії в 1654-56 рр. Навіть в своєму урізаному Сеймом вигляді, Гадяцька угода залишалась надійною перешкодою для московської експансії, що відкривало для Східної Європи інші обрії як на короткотермінову, так і на далеку перспективу.

Пропонована збірка містить статті сучасних авторів, присвячені осмисленню різноманітних аспектів Гадяцької угоди 1658 року:

– Гадяцька угода — текст польською та українською;
– Гадяцька угода — текстологічний аналіз (Таїрова-Яковлєва);

– Козацько-польські домовленості 16 — першої половини 17 ст. (Брехуненко);
– Турецька альтернатива в зовнішній політиці Козацької держави (Колодзейчик);
– Гадяцька угода 1658 року в структурі міжнародних взаємин Центрально-Східної Європи (Горобець);

– Козацьке посольство на сейм 1659 року (Кулаковський);
– Конфесійна проблема в Гадяцькій угоді (Кемпа);
– Коронна шляхта і Гадяцька унія (Кролль);
– Велике князівство Литовське і Гадяцька унія (Коссаржецький);
– Від Гадяча до Андрусова: осмислення “отчизни” в українській політичній культурі (Когут);
– Ідея відновлення “Гадяча 1658” у політичних концепціях П. Дорошенка (1660-70-і рр.) (Чухліб);

– Гадяцький договір 1658 року у висвітлені українських літописців (Мицик);
– Гадяч 1658: творення міфу (Плохій);
– Гадяцька унія в польській історіографії (Бобятинський);