Четверо пригодників за завданням ратуші міста Брамур вирушають у брудну підземну каналізацію, спокушені видимою простотою та вигодою місії – знищити зграї пацюків та заробити грошенят.
Проте, як це часто трапляється з особами, чиє життя минає під владою нещасливих зірок, за видимою частиною місії ховалась невидима, де вхід не дорівнює виходу.
Простий шлях назад із цих зловісних підземель виявився для героїв закритим, а мандрівка перетворилась на безкінечне ірраціональне блукання з наживанням могутніх ворогів – підземних виродят, таємничих некромантів, злочинних гільдій та корумпованих правителів міста. Але й не меншою проблемою герої стали один для одного: виявилось, що кожен із них несе з собою не лише власні тіні минулого, але й власні плани та амбіції, які створюють не менше проблем, ніж будь-які підземні чудовиська.
Які звитяги повинні звершити герої, щоб віднайти себе та загадковий головний трофей, який щоразу змінюється разом із грою?
Микола –
Тепер мій і без того поражонний днд мозок хоче зарубатися у живе днд) причому я не знаю – шукати якусь тусу, або організовувати її з таких же нубів.
І судячи з усього, у книзі приблизно описаний шлях моєї майбутньої гоп-команди. Що у підземеллі, що за столом)
Тут жеж у чому основний прикол? Навіть не у історії, хоча історія гарна, пригода там, підземелля, до Брамуру вже допливли по тим говнам. Книжка-то занурює в пригоду…
Але вона занурює в основному якраз у оце столове мочилово із дайсіками, критичними промахами, і раптовими критичними успіхами) коли у пригоді персонажі відіграють роль, роблять якусь фігню на кубіках, яку б у реальності ніколи б не зробили, а в реалі ГМа вже через час гри хочуть на шило посадити, бо він не сипе лут/не дає експи/якийсь підозрілий/просто сука)
І про те, як ростуть гравці та ГМ. Перерва? Вони потім думають – тю, а що у нас там у грі? Весь тиждень стовідсотково думають. І ГМ теж думає. Я б думав))
Коли ти після цього хочеш рішуче піти у якогось Гобліна(хз, чи живий він зараз взагалі) і узяти там свій перший притомний набір для днд) жаль, що набір нубів для гри там не продають. Я би теж узяв)
Стосовно оформлення – гарні ілюстрації, обкладинка приємна, і заклаааадочка, без якої вродь теж можна, але воно приємно так.
John Childermass, дякую, шо це написав. Ти гарно вмієш писати, і гарно вмієш у словотворення. Той же шальвір – це тобі не “плут” чи “рога”) тебе б кудись у наші мовотворці сунути, щоб мова поповнювалась гарним і красивим.
Сама історія цікава, за лаштунками на столі теж цікаво. Персонажам можна вірити. Вони дійсно ті, за кого себе видають) і ГМ з чотирма гравцями, і Тік, Ґуґуґ, Календула і Ланко) гарні діалоги, які добре переплетені із позаігровими. Як і історії між собою.
РВВ книгарня а вам окрема дяка. Завдяки вам в сучасній українській літературі з’явилось гарне фентезі, яке не тільки цікаво читати, але воно ще й люто агітує поганяти дайси замість піти і здати на права) ну і вартість у 800грн вельми виправдана – там дві історії, і не зрозуміло, яка цікавіша))
ПС. Перший Невер на моніторі – це для спекотної погоди, бо на БГ3 мій комп у цьому пеклі перетворюється на Мєссєр)